Мелісса: ніжна трава з ароматом спокою

Просто кажучи, мелісса — це ніжна рослина з м’яким лимонним ароматом, яку часто називають «лимонною м’ятою» або «мелісою лікарською». Відноситься вона до родини ясноткових (Lamiaceae), як і м’ята, шавлія чи базилік. Однак має унікальний склад і дію. Мелісса — це не тільки рослина для чаю. Це природний заспокійливий засіб, кулінарна спеція, ароматерапевтична нота і навіть символ спокою в народній медицині. Її знають у селах, застосовують у фармацевтиці, люблять у міських кухнях і вирощують в горщиках на балконі.

Як виглядає мелісса та де вона росте

Мелісса — це багаторічна трав’яниста рослина, котра досягає 60–80 см у висоту. Має розгалужені прямостоячі стебла, яйцеподібні листочки з ніжним пушком і дрібні квіти білого чи блідо-рожевого кольору, які з’являються влітку. Головна особливість — характерний цитрусовий аромат, що добре відчувається, коли потерти листочок пальцями.

Рослина походить з середземноморських країв, та адаптувалася в Україні. Її вирощують на городах, в садах, на клумбах, а також у промислових масштабах. Мелісса невибаглива до ґрунтів і клімату, легко розмножується і добре переносить зиму. Якщо посадити один кущ, за кілька років він зможе перетворитися на цілу духмяну галявину.

Смак, аромат і застосування мелісси в кулінарії

Аромат мелісси ніжний, лимонний, трохи м’ятний. Смак — м’який, освіжаючий, з легкою кислинкою. Саме через ці властивості меліссу активно застосовують на кухнях багатьох країн. У свіжому вигляді її додають в салати, холодні супи, лимонади, фруктові десерти, йогурти, м’ясо і рибу. У сушеному вигляді — в чаї, випічку і лікери.

Мелісса гармонійно поєднується з медом, лимоном, імбиром, м’ятою, чорницею. Її використовують як альтернативу лимонної цедри, коли хочеться натурального, не різкого аромату. У Франції вона входить до складу знаменитого лікеру «Шартрез», у Німеччині — у фіточаї, а в Італії — у суміші для трав’яних настоянок.

Лікувальні властивості мелісси

З давніх часів меліссу вважали чарівною рослиною. Вона згадується ще у працях античних лікарів — Гіппократа, Діоскорида, Плінія Старшого. Її використовували як засіб від тривоги, безсоння, серцевих хвороб, жіночих недуг. Сучасна наука підтверджує багато з цих ефектів — мелісса дійсно впливає на нервову систему та інші важливі функції організму.

Ось перелік основних лікувальних властивостей мелісси:

• заспокійлива дія — знижує тривожність, допомагає при безсонні, стресі;
• антиспазматична дія — зменшує м’язові і шлункові спазми;
• антисептичні властивості — діє проти бактерій і грибків;
• противірусний ефект — особливо активна проти герпесу (входить до складу кремів);
• кардіотонічна дія — знижує тиск, нормалізує ритм серця;
• жовчогінний ефект — стимулює печінку та травлення;
• гормональна підтримка — зменшує симптоми ПМС, менопаузи.

Чай з мелісою — класика фітотерапії. Але з неї також роблять настої, екстракти, ефірну олію, мазі, інгаляційні суміші і ванни.

Як заготовити і зберігати меліссу

Мелісса — це рослина, котру легко виростити вдома або зібрати у дикій природі. Найбільше цінуються листочки до початку цвітіння — саме тоді вони найбільш ароматні і найбагатші на ефірні масла.

Щоб заготовити меліссу:

• зрізайте молоді пагони довжиною 10–15 см;
• сушіть у тіні, в добре провітрюваному приміщенні, не на сонці;
• зберігайте у скляній банці або тканинному мішечку, не більше одного року;
• не мийте рослину перед сушкою — лише струшуйте пил.

Ефірну олію мелісси добувають паровою дистиляцією, але для цього потрібно велика кількість сировини — вона дуже дорога і ціниться у косметології та ароматерапії.

Протипоказання і застереження у застосуванні

Попри свою ніжність, мелісса — це активна рослина. І, як у будь-якого лікувального засобу, у неї є обмеження. Особливої шкоди вона не завдасть, але при надмірному вживанні можливі побічні ефекти — млявість, сонливість, зниження тиску.

Протипоказання до вживання мелісси:

• гіпотонія (низький тиск);
• брадикардія (уповільнений пульс);
• вагітність — лише після консультації з лікарем;
• водіння чи робота з технікою — через можливу сонливість.

Дітям до 3 років і людям з алергією на рослини родини ясноткових меліссу слід вводити у раціон обережно. У всьому важлива міра: одна чашка чаю ввечері — добре, але 10 — вже перебір.

Мелісса в культурі і традиціях

Мелісса не лише лікує тіло, але й має глибоке символічне значення. У давніх слов’янських віруваннях вона вважалася рослиною чистоти і тиші — її клали біля ліжечок немовлят, додавали у воду для вмивання. У християнстві її пов’язують з миром і молитвою. У бджільництві вона грає особливу роль: мелісса приваблює бджіл (недарма її назва з грецького перекладається як «бджола»), тому пасічники натирають вулики свіжим листям.

Мелісса також фігурує у поезії, зокрема як метафора ніжності, жіночності, домашнього затишку. У народі її називали «серцевою травою», а ще «заспокійницею» — за здатність повертати внутрішній баланс. Сучасна мода на трав’яні чаї лише повернула цій старій знайомій заслужену увагу.

Мелісса — це більше, ніж трава. Це союзник при стресі, м’який седативний засіб без хімії, освіжаюча спеція, символ миру. Вона пахне спокоєм, спогадами і теплом. Її можна виростити на підвіконні, заварити в вечірньому чаю, додати в ягідний соус чи заспокоїти непокірне серце.

Серед численних сучасних засобів для зняття напруги мелісса залишається натуральною, доступною та ефективною. Іноді найкраща відповідь на втому — це не таблетка, а чашка чаю з мелісою. Тому що вона — як ласкавий голос природи, що шепоче: «заспокойся, дихай глибше, все буде гаразд».